Притчі які надихають

Притча про життя

Учень запитав у свого духовного наставника:
– Учителю, допоможи мені! Я дуже хочу бути мудрою і успішною людиною. Але в мене не виходить!
Учитель вирішив проаналізувати ситуацію і навіть довідатися докладніше, де причина таких думок:
– Чому ти так вирішив? – запитав вчитель.
– Мені бракує у житті мудрості. Багато рішень, що їх приймаю, на жаль, виявляються не вірними. Ось, наприклад, місяць тому переді мною був вибір, куди поїхати відпочивати: в гори чи до моря.
– І що саме ти вибрав?
– Я поїхав в гори.
– Чудове рішення, – сказав вчитель.
– Я теж так думав, – зітхнув учень. – Але весь місяць мого відпочинку в горах йшов дощ. А мої друзі тим часом чудово відпочили біля моря. І чому я не поїхав з ними? І такі ситуації часто відбуваються у моєму житті, – продовжував учень. – Учитель, підкажи, як мені стати мудрішим?
Учитель подумав і відповів:
– Це дуже легко: просто повір у свій вибір!
Будь-яке рішення, яке ми приймаємо – правильне! Ти ж не знаєш, що могло б трапитись з тобою на морі. Можливо, ти б підхопив якусь хворобу і пролежав би весь відпочинок у ліжку. Все дуже відносно. У кожному випадку важливо завжди займати активну позицію і вчасно приймати хоч якесь рішення. Будь-яке рішення краще, ніж відсутність любого рішення! Ми ніколи не дізнаємося, на скільки кращою є та дорога, якою ми не пішли…

Земний шлях

Перед відправленням душі на землю, Бог покликав людину і сказав:

"Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя, але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай про мене, і я завжди буду поруч".

Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час і вона знову піднеслася на небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом, Господь запитав людину, чи важко їй було.

– Так, дуже важко! – вигукнула людина.

– Але ти не забула мене, – відповів Господь,

– Дивися, от твоє життя бачиш? На карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою.”

– Але Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?

– Дурний же ти, чоловіче, – зітхнув Творець.

– У ці хвилини я ніс тебе на руках.

Притча про позитивне мислення.

Якось старий учитель сказав своєму учневі:

- Будь - ласка, оглянь цю кімнату і спробуй знайти у ній все, що має коричневий колір.

Молодий чоловік оглянувся. В кімнаті було багато коричневих предметів: дерев’яні рами картин, диван, карниз для занавісок, книжки і ще багато різних дрібниць.

- А тепер закрий очі і перечисли всі предмети… блакитного кольору, - попросив учитель.

Молодий чоловік розгубився:

- Але я нічого не помітив!

Тоді учитель сказав:

- Відкрий очі. Подивися, як тут багато блакитних  предметів !!!

Це була правда: блакитна ваза, блакитні рамки фотографій, блакитний килимок.

Учень відповів:

- Але ж це хитрість! Адже я за вашою вказівкою шукав коричневі, а не блакитні предмети!

Учитель тихо зітхнув, а потім посміхнувся:

- Саме це я і хотів тобі показати! Ти шукав і знаходив тільки коричневий колір. Так само відбувається з тобою і в житті: ти шукаєш і знаходиш тільки погане і не помічаєш все хороше!

- Мене завжди вчили, що слід чекати гіршого, і тоді ніколи не виявишся розчарованим. А якщо гіршого не станеться, то мене чекає приємний сюрприз. Ну, а якщо я завжди буду надіятись на краще, то ризикую бути розчарованим.

Упевненість в користі очікування гіршого заставляє нас не помічати все хороше, що відбувається у нашому житті. Якщо чекаєш гіршого, то обов’язково його і отримаєш. І навпаки. Можна знайти таку точку зору, з якою кожне переживання буде мати позитивне значення. З цієї хвилини ти будеш шукати у всьому щось позитивне!

Притча про мішечок картоплі

–Учень запитав вчителя:

 Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.

– Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, – сказав учитель, – то візьми цю картоплину. З одного її боку напиши своє ім’я, з іншого ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.

– І це все? – Здивовано запитав учень.

– Ні, – відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожного разу, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.

Учень погодився.

Пройшов певний час. Пакет учня поповнився ще кількома картоплинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було носити з собою. До того ж та картопля, яку він поклав на самому початку стала псуватися. Вона покрилась слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав:

– Це вже неможливо носити з собою. По-перше пакет занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувався. Запропонуй що-небудь інше.

Але вчитель відповів:

– Те ж саме, відбувається і в тебе в душі. Коли ти, на кого-небудь злишся, ображаєшся, то у тебе в душі з’являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каміння стає більшим. Вчинки перетворюються на звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він занадто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожен раз, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.

ДУЖЕ МУДРА ПРИТЧА ПРО ТЕ, ЯК ЧАСТО МИ ПОМИЛЯЄМОСЯ У ВЛАСНИХ ДІТЯХ, ПРОЧИТАВШИ ЯКУ, ВИ БІЛЬШЕ НІКОЛИ В НИХ НЕ ЗАСУМНІВАЄТЕСЯ!

Одного дня маленька дівчинка принесла знадвору два яблука. Мабуть, її хтось пригостив.

– Матусю, поглянь, які гарні гарні яблука!

– Дійсно, гарні! Пригостиш мене? – запитала мама.

Дівчинка поглянула на яблука. А потім відкусила від одного з них. На секунду замислилась і… надкусила інше.

Мама здивувалась. І подумала:

– Яка жадібна дівчинка у мене зростає! Обидва яблука почала їсти, а мені так жодного і не запропонувала.

Але, на її подив, дівчинка простягнула мамі одне яблуко зі словами:

– Матусю! Візьми це яблуко! Воно – солодше!

Притча «Добро і зло»

Одна індійська бідна жінка щоранку пекла два коржі. Один для членів сім’ї, а другий, додатковий, для випадкового перехожого. Другий корж жінка завжди клала на підвіконня, і будь-яка людина, що проходила повз могла його взяти. Кожен день, коли жінка клала корж на підвіконня, вона читала молитву за свого сина, який пішов з дому шукати кращу долю. Протягом багатьох місяців мати нічого не знала про свого хлопчика і завжди молилася про його безпечне повернення. Незабаром вона помітила, що якийсь горбань приходить кожен день і забирає другий корж. Але замість слів подяки, він тільки бурмотів: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!” і продовжував свій шлях. Це тривало день за днем. Не отримуючи очікуваних слів подяки, жінка відчувала себе обдуреною. “Кожен день цей горбань вимовляє одне і те ж! Але що він має на увазі?” І одного разу, будучи особливо роздратованою, вона вирішила покінчити з цим.
“Я позбудуся цього противного горбаня!”, сказала вона собі і додала отрути у другий корж. Але коли вона зібралася покласти його на підвіконня, руки жінки затремтіли. “Що ж я роблю?” – подумала вона. І негайно кинула отруйний корж у вогонь, приготувала інший і поклала його на підвіконня. Горбань, як зазвичай, взяв корж, пробурмотівши незмінні слова: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!” і продовжив свій шлях, не підозрюючи про вируючі всередині жінки емоції. Того ж вечора хтось постукав у двері. Коли жінка їх відкрила, вона побачила свого сина, що стоїть в дверях. Виглядав він жахливо: голодний, худий і слабкий, в рваному одязі.
“Мама, це просто диво, що я тут! Я був від дому всього лише на відстані однієї милі, але був такий голодний, що знепритомнів і впав. Я, напевно, помер би, але саме тоді якийсь старий горбань пройшов повз і був такий добрий до мене, що віддав цілий корж. І сказав, що це його єдина їжа на цілий день, але він бачить, що я маю потребу в ній більше, ніж він».
Коли мати почула ці слова, її обличчя зблідло, і вона притулилася до дверей, щоб не впасти. Вона згадала отруєний ранковий корж. Адже якщо б вона не спалила його у вогні, її власний син загинув би!
Ось тоді жінка зрозуміла сенс слів: “Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається Вам!”